Після загибелі бойового медика Ярослава Бабійчука його дружина написала книгу, щоб донька пам’ятала батька

До повномасштабної війни Ярослав Бабійчук працював реабілітологом — допомагав людям відновлюватися після травм і ставив на ноги поранених військових. Але у 2022 році вирішив сам стати на захист країни. За два роки служби бойовий медик евакуював майже 2 000 поранених бійців. У квітні 2024 року Ярослав загинув на Донеччині під час чергового виїзду на евакуацію.

Після втрати чоловіка його дружина Світлана почала писати книгу про їхнє життя — щоб зберегти пам’ять про Ярослава для їхньої доньки.

«Коли Ярослав загинув, нашій доньці було всього 5 років. І я написала цю книгу, аби вона пам’ятала свого тата», — говорить Світлана Бабійчук.

На початку повномасштабного вторгнення батько Ярослава опинився в окупації. Саме тоді чоловік вирішив іти до війська.

«Він казав: “Як я буду дивитися в очі тобі, доньці й батькам, якщо вас захищає хтось інший?”», — згадує дружина.

Ярослав долучився до президентської бригади імені Богдана Хмельницького та став бойовим медиком батальйону. Завдяки досвіду в реабілітації він рятував поранених просто з поля бою.

Побратими згадують: Ярослав не боявся заїжджати туди, куди інші не наважувалися.

«Він завжди йшов на допомогу своїм побратимам. Бувало, що сам під’їжджав просто до місця бою, щоб евакуювати поранених», — каже військовий Олександр Свинаренко.

У квітні 2024 року росіяни влучили у евакуаційне авто Ярослава біля Урожайного на Донеччині.

Після його загибелі Світлана довго не могла впоратися з втратою. Каже: легше ставало лише тоді, коли записувала свої думки та спогади. Так і народилася ідея книги про Ярослава.

У ній жінка описала їхнє знайомство, сімейне життя, спільні радощі та труднощі. А щоб розповісти про військовий шлях чоловіка, поспілкувалася із 18 його побратимами.

«Я хотіла, щоб донька знала, якою була наша сім’я, як ми любили одне одного, як танцювали на кухні», — говорить Світлана.

Для обкладинки жінка обрала їхнє улюблене весільне фото. Зараз вона перекладає книгу англійською мовою, щоб видати її за кордоном, а всі гонорари передає підрозділу чоловіка.

Світлана сподівається, що її книга стане підтримкою для людей, які також пережили втрату близьких через війну.

«Я дуже хочу, щоб подвиг наших військових не був забутий», — каже вона.

Історію Ярослава та Світлани Бабійчук медіа #ШОТАМ створило в межах проєкту «Код памʼяті» — про сучасні способи вшанування загиблих українських захисників.