Після перегляду екранізації часто можна почути: «У книзі все було зовсім не так». Тим, хто цікавиться кіно, акторами та відомими екранізаціями, можуть бути корисними тематичні блоги такі як dungeon.com.ua, де публікуються статті про фільми та пов’язані з ними теми. Водночас відмінності між книгою і фільмом не завжди означають, що режисер погано зрозумів оригінал. Просто література і кіно використовують різні способи розповідати одну історію.
У фільму набагато менше часу
Роман можна читати десять, двадцять або навіть сорок годин. Звичайному фільму потрібно вмістити основну історію приблизно у дві-три години. Тому сценаристи майже завжди змушені щось скорочувати.
Наприклад, у книзі кілька розділів можуть бути присвячені дитинству героя, його спогадам або другорядній сюжетній лінії. У кіно ту саму інформацію можна передати коротким діалогом, фотографією або сценою тривалістю кілька хвилин. Інакше фільм став би надто довгим і перевантаженим деталями.
Думки персонажа потрібно показати
Письменник може прямо розповісти читачеві, що герой думає, чого боїться або чому не довіряє іншому персонажу. У фільмі все це потрібно передати візуально.
Тому внутрішні монологи часто замінюють діалогами, поглядами, поведінкою або новими сценами. Наприклад, замість кількох сторінок роздумів герой може коротко поговорити з другом. Іноді сценаристи навіть додають персонажа, якого не було в книзі, щоб через нього пояснювати важливі події.
Чому персонажів і події скорочують
У великому романі може бути десятки героїв, різні часові лінії та багато другорядних історій. У кіно така кількість інформації здатна лише заплутати глядача.
Тому під час адаптації автори можуть:
- прибрати другорядних персонажів;
- об’єднати кількох героїв в одного;
- скоротити або перенести певні події;
- змінити місце дії окремих сцен;
- зробити фінал простішим або динамічнішим.
Особливо помітно це в екранізаціях великих фентезійних романів, де в книгах можуть бути сотні персонажів і кілька паралельних сюжетів.
Навіщо змінюють навіть важливі сцени
Іноді справа не лише у тривалості. Те, що добре працює на сторінках книги, може виглядати нецікаво на екрані. Довга розмова або опис подорожі читаються нормально, але у фільмі здатні сильно уповільнити сюжет.
Тому режисер може перенести важливу розмову в інше місце, додати більше дії або змінити порядок подій. Головне завдання – зберегти сенс сцени, навіть якщо її форма стала іншою.
Чи повинна екранізація точно копіювати книгу
Єдиного правила тут немає. Максимально точний фільм може сподобатися фанатам книги, але буквальне перенесення кожної сцени не завжди робить хороше кіно. Водночас надто великі зміни можуть прибрати те, за що читачі полюбили першоджерело.
Тому екранізацію краще оцінювати з двох боків: чи зберегла вона головну ідею книги та чи працює як самостійний фільм. Іноді обидві версії відрізняються досить сильно, але кожна залишається цікавою по-своєму.